Южне — Черкаси

Южне — Черкаси 20.05.2012

Там хмари над морем, танкери на горизонті,
Там на пляжі їдять креветки та пірожки,
Там в грози повітря пахне озоном,
Докери носять на плечах солоного вітру мішки.

Южне, місто в чотири квартали,
Край хіміків та моряків,
Черкащани й туди на виїзд катали,
Зустрічай Чорне море своїх козаків.
© Діон

Виїзд в Южне. Останній виїзд сезону. Виїзд на море. Дешева дорога. Здавалося б все натякає, що буде багато людей і виїзд вийде масштабним. Здавалося б хто не хоче на вихідні виїхати на море, подивитись футбол. Виявляється дуже мало хто.
В результаті до міста на півдні України виїхало двоє черкащан. При чому окремо. Один відправився на третій полиці загального вагону до Одеси з Черкас, а я хитрими та пригодницькими дорогами їхав нiчним автостопом до тієї ж Одеси з Запоріжжя. Так вся компанія і зібралась в Одесі, на виїзді з міста, біля якогось масштабного ТРК Рів’єра. Поснідавши сосисками з хлібом було вирішено долати шлях до Южного автостопом. В той день автостоп був гарний, нас дуже швидко підібрали і повезли прямо в місто. По шляху супроводжувала ну дуже дивна музика…. (раджу послухати цей шедевр Драго – лапать баб).
Місто Южне вражає своєю незвичністю. Саме воно було побудоване досить недавно і являє собою 4 квартали багатоповерхівок, де живуть працівники порту та Одеського Припортового заводу. Місто доволі охайне і тихе. Громадський транспорт відсутній, він тут просто не потрібний. Найбільш значуща будова в місті – це волейбольно-баскетбольний палац спорту, біля нього куча фонтанів, та пам’ятників. В цей день крім футболу в місті проводилися змагання України по тріатлону. Спортсмени бігали, катались на велосипедах та плавали.
Ми ж відразу пішли на пляж. Пляж тихий, людей мало, збирався дощ. Це в принципі було на руку. Тому відразу полізли в воду. Море доволі брудне, зелене і в міру холодне. Коли дощ розігнав більшість людей на пляжі, ми захопили пляжний навіс і розкидали там свої речі, а також себе. Під цим навісом, що був названий домом був проведений весь день до матчу. Купання, загорання, в часи коли виходило сонце, тролінг місцевих продавщиць пиріжків, а також один одного, все це піднімало настрій і налаштовувало на гру. Також на пляжі був помічений тренерський штаб Славутича, що теж вирішив покупатися. Не виїзд, а гарний відпочинок на курорті влаштував нам календар ліги.
Коли час футболу наближався, ще прогулялись по місту, з’їли місцевого сала і рушили на стадіон. Стадіон здається взагалі був шкільним. Поряд голуб’ятник, поле штучне, інфраструктури не видно.
Перший тайм матчу пройшов за тотальної переваги черкащан, тоді і був забитий м’яч. В другому ж таймі господарі поля теж вирішили по-нападати, чим деколи лоскотали нерви. Черкаські супортери старалась як могли, чим не аби як гнівали місцевих кузьмічів. Після матчу команда в повному складі підходить потиснути руки і кожен дякує за підтримку. Гуд традиційно виправдовується і каже, що можемо краще.
Дорога назад знов роз’єднала фанатів Черкас. Кожному було потрібно на навчання і при чому в різні міста. Тому одного підібрала, та повезла команда на автобусі, а інший був змушений добиратись автостопом до Миколаєва, а там потягом і знову стопом ще далі на інший кінець України.

Вы можете оставить комментарий, или ссылку на Ваш сайт.

Оставить комментарий