Тернопіль — Черкаси

Тернопіль — Черкаси

Невелика частина їхала до Тернополя стопом зі Львова, де в середу підтримувала збірну України з чехами. Тому за їх насичене турне писати не буду. Отже вечір, п’ятниця — переддень гри в Тернополі. Залізничний вокзал, потроху стягуються черкаські фанати. Купити прямий квиточок з Черкас до Тернополя. Але одразу ж дізнаємось що квитків немає, навіть зі ст. Шевченково. Квитків не було навіть до Вінниці. Але якщо вже всі в зборі, то виїзд будемо бити любим чином. Знаючи як до наших малих віднеслись на минулому виїзді.

Нагадаємо що тоді з сумки двох черкащан, гоп бригада WSF забрала наш банер «Черкаси» який в основному юзався на збірній, та інколи на виїздах черкаської команди. Банер звичайно одразу ж перевернули, та розповсюдили в мережі. Врешті освідомивши свій гнилий вчинок банер повернули. Звичайно не важливо яким чином забрали банер. Ті хлопаки що його втратили, довго відновлювали свою репутацію в двіжі. А от двіж в цілому, на танцях допоки цого так і не зробив.

На передодні гри зв’язалися з представниками WSF, та повідомили що на дану гру їхати черкаський гурток танцюристів (в силу своїх обставин ) — не буде, а їхати буде черкаський оркестр. Який зазвичай і пробиває всі виїзди. Тому попросили з танцями відкласти на певний термін. І не нависати на виїзних. На що прослідувала відповідь – ясно… Ну ясно так ясно, а нам ясно одне – треба очікувати будь-чого, і бути готовим на будь що. Адже ці гопарі з WSF своїми вчинками вже показали своє лице. І звичайно підтримка черкаської команди понад усе.

Повернемося до самого виїзду. Отже квитків прямих немає, вирішуємо їхати на Шеву, щоб спробувати варіант бити виїзд собаками. Прибувши до Сміли, прораховуємо варіант з Київською гілкою. Тому беремо квиточки на поїзд до Фастова. Відправлявся потяг на Фастів опівночі, трохи вбили час прогулюючись по вечірній Смілі. Прибувши до Фастова, одразу ж пробиваємо подальший наш маршрут. І вже через півтори години о третій з копійками є варіант на собаці до Вінниці, що дійсно не могло не радувати. А то зависнути на півдорозі це мабуть найгірше що могли собі уявити.

Одразу на вокзалі в очі кидається багато жебраків та неприємний сморід. Вирішуємо прогулятися нічним Фастовим і йдемо з вокзалу. Темні не освічені вулиці, та повна тиша нагадує мертве місто. І от, вже пройшовши трохи до центру помічаємо в далечі людей. Як потім виявилось — то є Фастів-СІТІ. Ось тут всі «вершки» молоді і відпочивають. Все засрано пляшками від бухла, купками сидять зомбі, глушать різне лайно та регочуть. Зайшовши до маркету хлопці взяли попоїсти. Та одразу пішли в сторону вокзалу. По дорозі відвідали місцевий стадіон «Машинобудівник».

В собаці на Вінницю лягаємо на бокову, виспатись просто неможливо. Потім почали сідати люди і вже перед Козятином посідали, та в виїзній атмосфері гнали треш та чорний гумор, а що ще може бути в собаці?

Приїхавши до Вінниці нас очікує ще приємна новина, тому що буквально через півгодини буде відправлятися подільський експрес на Хмель. Прибувши до Хмельницького, дізнаємось що квитків на потяг до Тернополя немає. Одразу беремо квитки на тяги з Тернополя додому, які відправляються майже в акурат по завершенню гри. Тут ділимося частина йде на трасу стопити, частина на автостанцію на автобус Хмель – Тернопіль, який відправився о 14:00 і зі слів водія мав прибути о 16:45. Сама гра розпочиналася в 17:00. Дорога в автобусі то просто пекло, духота, купа народу, стоячі місця, зупинка на зупинці. Та ще й тітка яка постійно закривалє люк. Перед Тернополем телефонуємо стоперам, і вони вже в місті, та вже їх пасуть місцеві. Прибувши на вокзал одразу сідаємо на маршрутку та котимо до стадіону. Нашим там вже надходить купа танцювальних пропозицій, їм ще раз нагадуємо, що вас попереджали що серйозних муток не планувалось. Так нічого не вирішивши йдемо на сектори. Акаби одразу зі стандартними питаннями хто, чим приїхали і т.д.

Зайшовши на сектор, починаємо шизіти. Звичайно шиза нікудишня, адже добирання хоч і веселе проте дуже виснажливе. Сама гра дуже слаба. Дуже багато браку, єдиний хто відпрацював на всі 100% — це наш кіпер «Лєнчік». На секторі шизіло спочатку дванадцять, потім в другому таймі приєдналося ще двоє стоперів. Та нажаль ще троє зависли десь на півдорозі. Місцевих було за півсотні. Перший тайм був напевно протест, просто сиділи. Стояли одним сектором, як ультра так і гопарі. Врешті гра завершилась нічиєю, гравці дякують з середини. Сірі як за звичай проводять гостей до вокзалу. На виході зі стадіону підходить тернопільський тіпок, і каже шо усе буде «чьотко» танці прямо на пероні, рівна кількість. І ми, в супроводі декількох сірих рушаємо через парк до вокзалу. Раптом поо дорозі, «домашні» хулігани вирішили потанцювати з нами гопака, але після невдалої спроби змушені були звільнити нам дорогу. Після чого ми обмінявшись компліментами та гарантіями про майбутні теплі зустрічі, в супроводі акабів відправилися на вокзал. Де вже скоро рушав потяг додому.

Вы можете оставить комментарий, или ссылку на Ваш сайт.

Оставить комментарий